Мій журавель
Коли я школу вирішив обрати
І серцем рвавсь до неї звіддаля,
Мені казали: «Йти вчителювати –
Це захотіти в небі журавля.
А журавель – він не домашня птиця,
а журавель – прокляття і мана.
Вже краще в жмені пір’я із синиці,
Ніж та проява в прагненнях і снах».
Я кожен день пірнаю у неспокій
і йду не від звитяг і до звитяг –
я на найкращих зі своїх уроків
в дітей учусь любові до життя.
Коли ж мене пригнічує миттєве
і хилить до найлегшої з доріг –
дивлюся в слід своєму журавлеві
і стверджуюся в намірах своїх.
Сніг сивини душі мені не студить,
літа не забирають, а дають…
Учитель – це завжди назустріч людям,
учитель – це у всім найглибша суть.
І долі я за те довіку вдячний,
що в ній було і літо, і зима,
що журавля не тільки в небі бачив,
а навіть у руках своїх тримав.
Мій журавель за обрій даленіє
у вир і вирій завтрашнього дня.
Мій журавель, моя висока мрія,
яку я на синиць не проміняв.
Михайло Девдера
Выступления и награждения
